Так, це не найпростіше заняття.
Так, потрібно напружуватися, думати, оцінювати ситуацію, аналізувати прикмети, приймати самостійні рішення. Іноді навіть слухати "внутрішній голос".
Так, ймовірно помилитися. Можливо, буде потрібно шукати дорогу заново, повертаючись до початку подорожі.
Але такий підхід у результаті виявляється найкориснішим для життя. Адже наступного разу ви вже гарантовано пройдете потрібним маршрутом і через день, і через рік, і в інший час доби, і при іншій погоді. Та й надалі самостійне освоєння будь-якого іншого маршруту у вас вже пройде легше, без страху і напруження. Тому що ми вже НАВЧИЛИСЯ орієнтуватися, і впевнені, що у вас це ВИХОДИТЬ!
Втім, існує й інший варіант. Варіант, коли людина, що ЗНАЄ дорогу, бере нас ЗА РУКУ і відводить до пункту призначення. На перший погляд – це варіант простіший, безпроблемний і гарантований. У цьому випадку ми не витрачаємо зайвого часу на пошуки правильної дороги, не напружуємо голову прийняттям рішень, не робимо помилок. І при цьому – дістаємось до місця призначення гарантовано швидко і надійно. При цьому доходимо ми туди формально самі, тобто своїми ногами. І начебто все добре, але без допомоги "провідника" такий спосіб не працює. А чи буде він з'являтися кожен раз, коли нам його допомога знадобиться? Питання риторичне, але поставити його собі варто.
Та ж сама ситуація і з іншими нашими знаннями і вміннями.
З умінням водити автомобіль, орієнтуючись в потоці інших машин.
З умінням користуватися комп'ютером, працюючи з різними потрібними програмами.
З умінням писати текст, висловлюючи зрозумілими словами потрібну нам думку.
З умінням фотографувати, яскраво і зрозуміло розповідаючи про свої відчуття фотографіями без технічних і композиційних помилок.
Плавно переходимо до теми фотографії, адже чому ця стаття з'явилася на сайті фотошколи?
При створенні фотографії основне завдання фотографа – це не стільки КУПИТИ фотоапарат, прийти на зйомку і НАТИСНУТИ кнопку спуску, скільки вміння СКЛАСТИ ідею з сюжетом, ОЦІНИТИ ситуацію і прийняти РІШЕННЯ.
Точніше – прийняти безліч окремих, але важливих рішень щодо моменту зйомки, сюжета та об'єкта зйомки, меж кадру, композиції, а також – про параметри освітлення, оптики та налаштувань камери.
Але здатність приймати рішення – це доля СИЛЬНОЇ особистості, "обтяженої" ЗНАННЯМИ, що готова брати на себе ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ і не боїться ПОМИЛОК. Знання потрібні для того, щоб приймати зрозумілі рішення, діючи не "навмання". А помилки – це всього лише результат перевірки неправильних рішень. Тим більше, що і помилки, і удачі в рівній мірі уточнюють знання при конвертації їх в уміння, сприяючи прийняттю правильних рішень у подальшому.
Тільки в цьому випадку вдається організувати повноцінний "цикл навчання", який діє приблизно так:
- Вивчаємо ТЕОРІЮ. На перший погляд – нудний, але потрібний етап. Теорія дає змогу зрозуміти багато закономірностей, для осягнення яких "практичним" шляхом знадобилося б жахлива сила-силенна часу і сил. Та й навіщо це робити наново? Краще скористатися вже готовою "культурною спадщиною".
- Приходимо на САМОСТІЙНУ зйомку. Саме самостійну, без наставників, помічників і навіть "допомоги залу". Щоб підказувати не було кому, щоб вся важкість оцінки і рішення лягла цілком і повністю на нас.
- Оцінюємо ситуацію. На основі вивченої теорії (і досвіду – якщо він вже є) приймаємо усвідомлене рішення. Рішення ми повинні прийняти САМОСТІЙНО, на основі СВОЇХ знань і СВОГО досвіду. Взявши всю ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ на себе. Саме тому і важливо відсутність "допомоги ззовні" (нехай навіть і від кваліфікованої та вмілої людини).
- Дотримуючись рішень, проводимо зйомку і отримуємо РЕЗУЛЬТАТ.
- АНАЛІЗУЄМО результати зйомки – наскільки вони відповідають тому, що було задумано і хотілося отримати.
Якщо все вийшло в повній відповідності з задумом – відмінно, наше рішення було правильним. Ставимо позначку "підтверджено".
Невдалий результат – це привід для роздумів, а не розпачу. Невдалий результат – лише наслідок неправильного рішення, і наступного разу потрібно буде просто робити по-іншому.
В результаті як вдалі, так і невдалі результати відкладаються в нашу пам'ять у вигляді ДОСВІДУ, звертатися до якого може не тільки наша логіка, а й інтуїція з підсвідомістю. Саме накопиченням досвіду і завершується цикл навчання.
Звернемося тепер до іншого, дуже популярного варіанту "практичного" навчання. Класика такого підходу - різного роду майстер-класи та фото-курси, де з самого початку навчання акцент робиться не на теорії, а на практичних заняттях. На цих заняттях, під керівництвом досвідченого викладача, фотографи-початківці отримують реальну можливість самостійно (!) зробити знімки цілком гідного професійного рівня. "Практичний" формат навчання популярний в першу чергу через те, що "практика – цариця навчання" (у цій аксіомі ніхто не сумнівається). Ну а ще – закінчення навчання слухачі зустрічають з набором реально якісних фотографій, знятих "самостійно" (ми це слово взяли в лапки навмисно, але про це пізніше).
Однак незабаром після закінчення навчання випускна ейфорія помітно розсіюється. Без допомоги викладача, під час самостійній зйомки, дуже багато виходить зовсім не так добре, як під час навчання. А чому не виходить – не зрозуміло. Начебто робимо так само, як викладач на заняттях, а результат - далекий від бажаного.
Корінь проблеми довго шукати не потрібно. Досить оцінити наш реальний внесок у створення "своїх" фотографій під час занять при такому "практичному" навчанні.
Оцінювали ми самостійно ситуацію при зйомці?
Брали самостійне рішення?
Вгадати відповіді нескладно, це впевнене "НІ" в обох випадках.
Чому? Тому що і оцінку і ухвалення рішення взяв на себе наш викладач. І ми легко з цим погоджуємося. Адже ми знаємо, що його досвід і знання з нашими ні в яке порівняння не йдуть. Саме тому ми до нього і прийшли вчитися!
Відповідно, на навчальних зйомках оцінка ситуації була НЕ НАША, приймали рішення щодо налаштувань, освітлення і т. д. НЕ МИ, ми тільки натискали кнопку в потрібний момент. Так що "нашими" ці навчальні фотографії можна вважати лише формально.
Чим ця ситуація принципово відрізняється від "взяли за руку і відвели"? Взагалі-то нічим... Фотографія є, а вміння знімати - ні.
Якщо саме цього і хотілось – тоді прекрасно! Продовжуємо ходити разом зі своїм наставником, стаючи саме на те місце, де він робив свої знімки, копіюючи установки, записуючи налаштування його апарату, ставлячи питання з кожного приводу і колекціонуючи його пресети для Лайтрума.
І навпаки. Якщо від занять фотографією хочеться чогось більшого - приходьте до нас. Ми пропонуємо піти не самим простим, але самим вірним шляхом. Пропонуємо почати з ретельного вивчення теорії. Продовжити самостійними зйомками, приймаючи в кожному випадку самостійне рішення. Домагаючись успіхів і роблячи помилки. Аналізуючи отримані результати. Обговорюючи їх на клубі зі своїми друзями. А ми із задоволенням підтримаємо вас - і інформацією, і радою, і запрошеннями на спільні зйомки. Єдине, чого ми не хочемо і не будемо робити - позбавляти вас можливості приймати самостійні рішення. Без яких ви ніколи не станете хорошим і фаховим фотографом. Без яких ви ніколи не навчитеся виражати своїми фотографіями СВОЇ думки, почуття і емоції!
Сергій Дубильер (с) 2013
Коментарі (0)
